Пошук по сайту

Новини
    14.06.2018

    От і відшумів Четвертий Львівський фестиваль гуманної педагогіки  на тему: «Сім’я – лоно культури людства» під поетичною назвою «Родина, родина – це вся Україна з глибоким корінням, з високим гіллям». 

    Всі три дні фестивалю пройшли під знаком лейтмотиву заходу «Тільки родина, як вічна зернина,  на невмирущому полі життя» Геніальні слова В. Крищенка, взяті за назву та лейтмотив,  влучно й лаконічно відобразили всю глибину поняття родини й закцентували увагу на гострій необхідності встати сьогодні всією суспільною спільнотою на захист святості сім’ї і шлюбу.

    Співорганізаторами фестивалю виступили  Департамент освіти і науки  Львівської облдержадміністрації, Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Інститути гуманітарних та соціальних наук,    права та психології   Національного університету «Львівська політехніка», Факультет педагогічної освіти Львівського національного університету імені І. Франка, КЗ ЛОР «Львівський обласний інститут  післядипломної педагогічної освіти», Служба у справах дітей Львівської ОДА, Притулок для дітей служби у справах дітей Львівської ОДА ГО «Львівський обласний центр Гуманної Педагогіки».

                   Програма заходу складалася з пленарних виступів, 12 майстер-класів, виступів в рубриках «Сімейні історії» та «Віночок етнопедагогік». Учасники мали змогу заглибитися в духовні витоки й суть родинного життя, ознайомитися з поглядами на родину та сімейне виховання з точки зору єврейських, польських, мусульманських традицій, переосмислили ще раз досвід  виховання української шляхти, обміркували спільно з учасниками панельної дискусії «Без сім’ї і свого роду нема нації, народу» злободенні родинні питання.  Експертами панельної дискусії вступили представники чотирьох поколінь: неодружений громадський діяч, журналіст, волонтер Мирослав Грет,  молода мама трьох чарівних діток, координаторка проектів Інституту лідерства та Управління УКУ   Ірина Цяпа, молодий дідусь – президент Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації Гуманної Педагогіки, член громадської ради Міністерства освіти і науки України, Лицар Гуманної Педагогіки, к.ф.н. Станіслав Крук (м. Хмельницький)  і молода прабабуся - член Національної Спілки письменників України, творець Авторської школи Марії Чумарної  Марія Чумарна.                Мав фестиваль і двох зарубіжних гостей: Хенка Бонса – експерта у галузі «Спеціальна освіта», радника у правозахисній організації «Amnesty International» (Нідерланди), який ознайомив з психологічними  основами щасливої сім’ї,   та Антуна Лісєца – доктора медицини, спеціаліста загальної хірургії (м. Пожега, Хорватія). Останній звернув увагу на гостру необхідність протидіяти силам, які займаються сексуальним розтлінням молоді, пропагують гендер як нівелювання статі та ролевих функцій подружжя, відстоювати право ненародженої дитини на природне зачаття  та  життя.    В перервах іноземці жваво спілкувалися з іншими учасниками, проходив активний обмін контактами, отже зав’язані знайомства продовжать існувати і після завершення  заходу.

                Фестиваль зібрав учасників з усієї України, в тім числі й з окупованого Криму. Біля семисот людей, які самі , абсолютно добровільно, без жорсткої вказівки зверху, власним коштом приїхали до Львова осмислити шляхи морального оздоровлення життєдіяльності родини, яскраво свідчать про актуальність теми фестивалю й суспільну потребу духовного відродження. Більшість із них – педагоги, але тішить той факт, що все більше людей інших професій цікавляться гуманною педагогікою і сприймають серцем філософію духовного гуманізму.

    До фестивалю була вдана книжечка «Діти з Богом розмовляють…», написана самими дітьми віком від 8 до 18 років. Ці дитячі розмови – спроба захисту від нас, дорослих, майже в кожному листі – просьба про мир як тихе  волання: «Схаменіться, дорослі! Не руйнуйте світ, який самі забудували прекрасними будівлями і прикрасили чудовими квітами! Не винищуйте в ньому всі форми життя, які з Божого благословення проклюнулись в цьому світі!..»

    Це і  спроба захистити нас від бід і нещасть,  дочасної смерті…

    Це спроба зрозуміти наш світ ширше й глибше, ніж ми, вчителі, можемо їм дати з усього багатства своїх знань…

    Це наївна спроба отримати втілення як найбільших мрій, так і простих щоденних нехитрих бажань, продиктованих способом життя родини…

     Це і тиха надія, що дорослі таки звернуть увагу на той біль, що поселився в маленькому сердечку і ятрить його дорослими стражданнями...

    Ці листи дітей (з різних областей України) для вдумливого читача – діагностика внутрішнього світу наших дітей, широке поле для власних розмислів та взаємодії з ними

    Також до фестивалю була підготовлена спеціальна відозва, написана від імені ненародженої дитини всім нам. Текст написала доцент ЛОІППО к.ф.н. Л.Кудрик, як сама вона зазначила  «написалось на одному диханні». За рішенням оргкомітету фестивалю відозва буде оприлюднена в ЗМІ, зокрема на сторінці фестивалю та в групі «Гуманна педагогіка України» у Фейсбуці.

    Фестиваль  відбувся... Але залишилася посіяна ним любов. Частинки цієї любові учасники розвезли у своїх серцях по своїх домівках і на Землі стало трішки більше тепла, трішки більше Світла, трішки більше підстав для  взаєморозуміння та прощення.