Християнська етика

Про вивчення предмета «Основи християнської етики» та проведення занять з християнського виховання  у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах області у 2016/2017 навчальному році (наказ № 08-01/335 від 09.06.2016 р.)

Блоги

Блог Ігоря Гусакова

Блог Галини Сохань

 

Заходи

Стрітення (Завантажити презентацію та збірник_тез конференції)

 

Методична Скарбничка

Вміння прощати (Завантажити)

Моральна цінність здоровго способу життя молоді (Завантажити)

Микитчин О. - конспект уроку (Завантажити)

 

 

Ліна Костенко. ПЕРШ, НІЖ ПІВЕНЬ ЗАПІЄ…

 

Петро — не Юда. Він любив Учителя.
І вуст він зроду був би не отверз.
…Коли вели Ісуса до мучителя,
була сльота. Петро апостол змерз.


А тут раби і слуги архирейські
Такий вогонь великий розвели!
Петро подумав: — Я лише погріюсь,
Бо хтозна, чи ще прийдеться коли.


Він підійшов до ницих і бундючних,
І руки грів при їхньому вогні.
Слуга спитав: — Ти також його учень? —
Була сльота. Сказав апостол: — Ні.


Він так сказав, і той його облишив.
Раби і слуги підкидали хмиз.
Месію били. В груди. І в обличчя.
Вогонь горів. Петро дивився вниз.


Коли ж Ісуса повели, одмучили
і розп’яли в такій височині,
слуга спитав: — Ти був між його учнями? —
Горів вогонь. Петро промовив: — Ні.


Він руки грів і зневажав Пілата.
В своєму серці плакав і скорбів.
Але вогонь продовжував палати.
І він сидів, як раб серед рабів.


Бо ж розіпнуть. І хто ж тоді нестиме
святе учення у майбутні дні?
Слуга сказав: — Я ж бачив тебе з тими! —
І втрете він тоді відрікся: — Ні.


Ну, Петре, як? Зігрів свої долоні?
Урятувався? Догоряє хмиз…
Тебе розіпнуть десь аж при Нероні.
Зате інакше: головою вниз.

 

Леся Дешева, вчитель християнської етики, м. Дрогобич

 

ЩЕДРІ ДАРИ


Дощ яблуневий в моєму саду,

Цяпають яблука травам в долоні,
Листя встеляє перинку легку,
Гріють горіхи боки на осонні.


Хмарами стелиться дим по селу –
Тризну справляєм сухому бадиллю,
Ріжем капусту у діжку стару,
Щедро приправивши кмином і сіллю.


В полі самотньо царює буряк,
Морква в придворних у нього на грядці,
Нірку на зиму готує слимак,
А павучок знов натягує п’яльці.


На видноколі красується глід,
З ним сперечаються терен й шипшина,
Проситься в кошик заскочений гриб,
Скромно зітхає цілюща калина.


Плідно працюємо. Сушим, кладем
В банку і діжку, і тішимось з того,
Що у морози на стіл покладем
Щедрі дари милостивого Бога.

 

Леся Дешева. НЕЗБАГНЕННА ПОВІСТЬ

 
Горнятко кави запашної…
Удвох за столиком кав’ярні
Плетуться бесіди навколо,
Гра музикант на фортеп’яно.


Гортаєм пам’яті сторінки,
Вдихаєм запах міста Львова.
Вже у доньки росте дитинка,
А в нас – закоханих розмова.


В твоїх очах терново-синіх
Читаю повість незбагненну.
І вдячна Богові за милість
Про тебе думати щоденно.

 

Леся Дешева. ДОЩ У ЛЬВОВІ


У Львові – дощовий аншлаг…
Бог цідить воду у друшляк?!
Промокли капці геть наскрізно.
Ох! Взяти б з шафи в школі призму
Й розкласти промінь на веселку,
Зловити літо на виделку,
Зігріти феном всі асфальти
І поскидати врешті пальта!


Та де там! Цілий червень лиє.
Бог до дірок львів’ян відмиє.

 

Наталя Назар, учитель християнської етики, м. Львів

«І поцілунку не дам тобі, як Юда»


Ох поцілунок! Як багато значить!

Ним Батько сина блудного пробачить,

Ним мама в нічку присипля дитя,

Він від дитини – вдячність за життя.

Ох, як багато значить поцілунок!

У ньому радість схована чи трунок.

Кладеш його з любові чи з омани?

Лікуєш ним, а чи наносиш рани?

Позірно щирий, сповнений облуди –

Нехай же він повік таким не буде,

Як в ніч оту Господь прийняв від Юди!

О Боже, нехай таким не буде! Благаю!

 

Наталя НазарВесна. Великдень. Світлий ранок.

Вишневий цвіт і запах мира.

А в серці спокою серпанок,

Від молитовного кадила.

Весна. Великдень. Дзвонять дзвони.

Життя ще тільки-но світає,

І Бог всміхається з ікони –

Для смутку місця вже немає.

Весна. Великдень. Перемога.

Надія, зрошена сльозами.

Через терпіння йдем до Бога,

Нам невідомими шляхами.

 

Наталя НазарКульбабок білі парашути…

Повітря – літніх трав ефір.

Як дуже хочу повернути

Туди, де відпочине зір.

Туди, де не веде дорога.

Туди, де рідко хто зайде.

Туди, де бачу Руку Бога.

Де серце тишу віднайде.

Де пальці лип-патриціанок

Над схилами крутих ярів.

Де солодко дрімає ранок

Над водоспадом ручаїв.