Портрети українських мовознавців. Олена Курило.

    15.04.2021

    Українське політичне відродження 1917-20 і культурне відродження двадцятих років захопили в свою бурхливу й широку течію чимало людей неукраїнського походження, яких доля зв’язала з Україною. І треба сказати, що більшість цих людей чесно служила українській нації й багато з них ґрунтовно прислужилися українській культурі і навіть життя віддали за свою свідомо прийняту нову батьківщину. До таких людей належала і Олена Курило, один з найвидатніших українських учених‑ мовознавців (Юрій Шевельов).

    14 квітня кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри гуманітарної освіти Оксана Дільна на запрошення Львівського обласного будинку вчителя провела відкриту онлайн-лекцію для вчителів-словесників Львівщини на тему: «Портрети українських мовознавців. Олена Курило».

    Постать мовознавиці та педагогині Олени Курило досі не є достатньо відомою широкому загалу, хоча саме вона була авторкою першого підручника з української мови для дітей «Початкова граматика української мови», який свого часу перевидавали 11 разів. Про популярність підручника і водночас прізвища авторки свідчить те, що Микола Куліш згадав мовознавицю у своїй п’єсі «Мина Мазайло». Там один з героїв заявляв, «що там мені Курило з курилятами?». 

    Саме Олена Курило була однією з тих, що стояли коло витоків формування української національної термінології. Працюючи у новоствореному Інституті української наукової мови, вона уклала такі словники: «Словник української фізичної термінології (Проєкт)», 1918 р.; «Російсько-український словничок медичної термінології», 1918 р.; «Словник хемічної термінології (Проєкт)», 1923 р., «Анатомічний словник», 1925 р., «Словник української ботанічної номенклатури», 1928р.

    Олена Курило багато працювала у галузі української діалектології. У складі етнографічної та діалектологічної комісії неодноразово бувала на Полтавщині й Чернігівщині, де зібрала значний діалектологічний матеріал (200 пісень, голосіння, шептання, казки, думи, легенди й окремі слова).

    Мовознавиця чимало попрацювала в галузі синтаксису i фразеології. Одна з найцікавіших у цьому плані робіт – «Уваги до сучасної української літературної мови», яка вийшла в 1920 р. i тричі перевидавалась за її життя. Попри непретензійність своєї назви, – це неоціненний стилістичний порадник, що й досі не втратив актуальності. Її і зараз можна використовувати як основу для курсу стилістики української мови.

    Зацікавлення викликає не лише значний внесок Олени Курило у розвиток української мови, який їй вдалося зробити за 14 років активної наукової діяльності, але й сама постать мовознавиці. Відомостей про неї залишися дуже мало. Припускають, що народилася вона в Білорусії у єврейській родині, а освіту здобула у Варшаві. Точно не знаємо, як і чому вона опинилася в Києві. Була заарештована. Матеріали «щодо лінгвіста О. Курило» були виділені в окреме провадження для додаткового  розслідування в числі матеріалів 36 осіб (серед яких В. Вернадський і М. Грушевський), які були учасниками т.зв. «дела славистов». Деякий час працювала в Москві. 1938 р. Олену Курило увʼязнили й засудили до 8 років таборів. У квітні 1939 р. її вислали в Казахстан. Звільнили Олену Курило 5 жовтня 1946 р. Подальша її доля невідома. Реабілітована в 1989 р.