У рамках тижня рідної мови в Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, який проходить під гаслом «Яке прекрасне рідне слово! Воно – не світ, а всі світи» (Володимир Сосюра), започатковано рубрику «Світ величі та свободи рідного слова», підбірку матеріалів до якої підготувала Марія Сціра, методистка кабінету інформаційно-комунікаційної діяльності Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, докторка філософії.
Запрошуємо поринути у світ, де кожне слово відображає велич і свободу українського народу.
Мова живе, коли в ній народжуються нові слова.
Українські письменники зробили значний внесок у збагачення мови, створюючи нові слова для вираження різноманітних понять та емоцій. Ось кілька прикладів, як вони це робили:
- Іван Котляревський у поемі «Енеїда» використовував народні вирази і надавав їм нового значення. Наприклад, слово «сподобиться» (подобається) стало поширеним завдяки його творам.
- Тарас Шевченко використовував архаїзми та діалекти у «Кобзар», додаючи нові слова для опису природних явищ і внутрішніх переживань. Наприклад, «мрія» (мріяти) отримала ширше використання завдяки його поезії.
- Іван Франко часто створював нові терміни для вираження складних соціальних і політичних ідей. Наприклад, у його історичній повісті «Захар Беркут»: він використав слово «громада» (спільнота), яке стало загальновживаним.
- Леся Українка створювала нові слова для опису магічних та фантастичних елементів, таких як «водяниця» (русалка).
- Пантелеймон Куліш під час перекладу Біблії створив багато нових слів, надаючи їм сучасного звучання. Наприклад, слово «вічність» (вічний).
- Марко Вовчок часто використовувала народні слова і надавали їм літературного значення. Наприклад, «панянка» (молода пані).
- Олександр Олесь у віршах вводив нові слова для вираження глибоких почуттів та образів, як «сонцедиво» (дивовижне сонце).
- Григір Тютюнник в опис сільського життя включав нові слова та вирази, такі як «гречкосій» (фермер, що вирощує гречку).
- Іван Нечуй-Левицький використовував народну мову та фольклор, створюючи нові слова як «дурисвітка» (шахрайка).
- Василь Стус створював нові терміни та слова, такі як «світогляд» (переконання про світ).
- Микола Костомаров використовував наукові терміни в українській мові, такі як «філологія» (вивчення мови).
- Ліна Костенко використовувала багатство мови, створюючи нові вирази та слова, такі як «небацерква» (храм під відкритим небом).
До речі, письменники демонстрували багату уяву та фантазували щодо своїхх псевдонімів. Найбільше псевдонімів мав поет Олександр Кониський — свої твори він підписував 141 іменем, в Івана Франка було 99 псевдонімів, а письменник Осип Маковей користувався 56 вигаданими назвами.
Нові слова сприяють збереженню та розвитку мови, роблять її актуальною та живою.
Як кажуть, мова живе, коли в ній народжуються нові слова.
