Знайомимо з успішними практиками EdCamp Stryi!
2 травня 2025 року в межах магістральної (не)конференції EdCamp Stryi «Нова українська школа: педагогічні спільноти як рушії змін», що проходила у Стрийській гімназії імені Василя Стасюка, співорганізатором якої був Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, відбулася майстерка «Скарб емоцій: розвиваємо СЕН разом». Її учасники мали можливість пересвідчитися, наскільки важливо розвивати соціально-емоційні навички не тільки в учнів, але й у педагогів. Христина Чушак, доцентка кафедри освітньої політики Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидатка політичних наук, та Ірина Синя, завідувачка кабінету «Центр внутрішнього забезпечення якості освіти» ЛОІППО організували для них квест «Скарб емоцій».
Освітяни й освітянки спершу подебатували про значення емоцій в освітньому процесі та професійній педагогічній діяльності. Дебати ногами відбулися навколо таких тверджень: «Емоції заважають учням і ученицям вчитися», «Важливо плекати позитивні емоції та відкидати негативні», «Вчитель/учителька має залишати свої емоції перед порогом школи», «Соціально-емоційному навчанню не місце в школі» та «Я практикую соціально-емоційне навчання на своїх уроках».
Потім, у складі 5 команд – «Смайлики», «Цвіркуни», «Гігрометр психометричний», «Кемпики» і «Білі ворони», учасниці й учасники майстерні практикували суперсили СЕН. На них чекали 5 випробувань, що спонукали їх проявити командну роботу, усвідомленість, емоційний інтелект, когнітивні вміння, а також порефлексувати над емоційним благополуччям педагогів. Команди й експертки спробували себе у різних ситуаціях, проявляли кмітливість, творчість і винахідливість. Час проминув непомітно. На завершення всі зібралися на чудовому подвір’ї школи для підсумків, рефлексій та підсумкової вправи з парашутом.
Пропонуємо вашій увазі створену в результаті квесту «Казку про емоції та білих ворон».
Жили-були собі на світі емоції. До певної пори в їхньому королівстві тривала злагода. Але одного дня виникла дилема, хто з них все ж найважливіший. Суперечка зайшла в глухий кут.
Вирішили провести змагання, які полягали в тому, хто швидше впіймає білу ворону. Змагання були інтерактивними, вивільняли креативне мислення. Рух почався. Усі були в захопленні. В результаті змагань, кожен зрозумів, що сам і є білою вороною.
Але несподівано прилетіла фіолетова ворона. Невдалий візит у перукаря зруйнував її репутацію. Насправді, вона була чорною, але дуже мріяла бути білою. Учасники змагань вирішили допомогти фіолетовій вороні. Як фіолетовій вороні статі білою, або ж прийняти себе такою, як вона є?
Дорога наша вороно! Мисли нестандартно! Виходь з зони комфорту! Повір у себе! Приєднайся до зграї білих ворон!
І тоді..
Вони стали командою! Назустріч їм вилетіла зграя чорних ворон. Але їх було менше. Білі мали перевагу. Тому що в казках перемагає добро, радість та щастя! І нехай так буде.
Те, що відбувалося на майстерці – це була справжня активна практика соціально-емоційного навчання, командна взаємодія, в якій розкривалися таланти, креативність усіх учасників і учасниць. Усі справді продемонстрували, що сучасний педагог – «задоволений і жартівливий, радіє, переживає і творить, вміє керувати своїми емоціями, володіє стресостійкістю».
