У Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти відбувся важливий та емоційно насичений семінар-практикум для педагогів закладів дошкільної освіти області «Перша розмова з батьками про порушення розвитку дитини». Ініціаторкою та модераторкою зустрічі стала Наталія Тодчук, старша викладачка кафедри педагогіки ЛОІППО, кандидатка філологічних наук.
Участь у заході взяли працівники, відповідальні за інклюзію у ЗДО, керівники закладів, практичні психологи, логопеди, вихователі та асистенти вихователів – усі ті, хто на практиці стикається з необхідністю бути першими, хто помічає ознаки можливих порушень у розвитку дитини.
Бути першими, хто помічає: виклик для педагога
Педагоги дошкільної ланки – найчастіше саме ті, хто вперше звертає увагу на нетипову поведінку дитини, затримку мовлення або особливості психофізичного розвитку. У середовищі ровесників такі відмінності стають особливо помітними. І саме з педагога починається ланцюг підтримки, коли він обережно, з увагою та чуйністю, заводить першу розмову з батьками.
Павло Хобзей, директор Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, у вітальному слові, звертаючись до учасників семінару, підкреслив, що саме батьки дітей з особливими освітніми потребами в Україні, зокрема у Львові, стали рушіями змін, які формують інклюзивне суспільство. Але цей шлях розпочинається з болісного усвідомлення реальності, до якої ніхто не готовий. Тому ключовими у першій розмові про порушення розвитку мають бути уважність, емпатія і повага до внутрішнього переживання батьків.
Стратегії і тактики першої розмови
Під час вступної частини Наталія Тодчук окреслила запитання, з якими щоденно стикаються фахівці:
– Хто має проводити першу розмову?
– Коли і де вона має відбутися?
– Як зрозуміти, що для цього настав правильний момент?
– Що робити, якщо батьки заперечують проблему або відмовляються говорити?
До обговорення були запрошені фахівчині-практики:
– Лілія Лепеха, директорка КУ «Інклюзивно-ресурсний центр Шевченківського району м. Львова»;
– Галина Кузь, методистка кабінету «Центр підтримки інклюзивної освіти» ЛОІППО;
– Людмила Марунич, логопед ЗДО №36 м. Львова, фахівчиня з досвідом інклюзивної практики;
– Олена Стадник, завідувачка кабінету «Навчально-методичний центр психологічної служби» ЛОІППО.
Першу частину дискусії відкрили Наталія Тодчук і Галина Кузь, поділившись власними історіями складних розмов, які не принесли очікуваного результату. Аналіз таких кейсів допоміг виявити глибинні причини – від страху перед стигматизацією до відсутності розуміння функцій ІРЦ у невеликих громадах.
«Не нашкодь» – головне правило педагога
Людмила Марунич акцентувала на індивідуальності кожної ситуації. Універсального протоколу не існує, але завжди актуальним залишається правило «не нашкодь». Часто батьки інтуїтивно відчувають, що щось не так, але їм не вистачає саме педагогічного поштовху до дії – поради звернутися до фахівця.
Лілія Лепеха пояснила, що одним із факторів, які гальмують звернення до ІРЦ, є хибне уявлення про його функції. На сьогодні ІРЦ не ставить медичних діагнозів, а фокусується на визначенні освітніх потреб і оцінці здатності дитини до навчання. При потребі дитині можуть бути надані додаткові фахові послуги та підтримка асистента.
Галина Кузь підкреслила: фахівцям слід бути готовими до того, що перша розмова може не принести миттєвого результату. Прийняття дитиною власної ситуації та батьками – це процес, який потребує часу.
Олена Стадник звернула увагу на психологічний стан батьків, який проходить через класичні етапи переживання втрати (модель Елізабет Кюблер-Росс): заперечення, гнів, торг, депресія, прийняття. І лише після проходження цих стадій батьки зможуть активно діяти в інтересах дитини.
Робота з інструментами, методиками та кейсами
Учасники отримали доступ до інформаційного боксу з матеріалами, створеними спеціально до події, а також – розробленими в процесі роботи семінару. Доступ до інфобоксу відкрито за QR-кодом, який було презентовано на заході.
Особливу активність і зацікавлення викликала вправа «Літаючий плакат». Учасники розподілилися по 8 станціях, де на фліпчартах було запропоновано серії логічних, провокативних та етичних запитань. Кожна група фахівців відповідала на запитання, а потім переходила до наступної станції, об’єднуючи думки, досвід і позиції. Наприкінці було презентовано всі напрацьовані відповіді – для осмислення, обговорення і практичного використання.
Нові технології для спілкування з дітьми з ООП
Завершила семінар презентація інноваційних комунікаційних інструментів від представниць громадської організації «Говори!» – Соломії Андрушків та Ярини Пукало. Вони представили застосунки-комунікатори, мобільні платформи й онлайн-програми, які допомагають встановлювати контакт із дітьми, що мають порушення мовлення чи не говорять зовсім.
Проведений семінар-практикум засвідчив готовність педагогів Львівщини до глибокої фахової рефлексії, взаємонавчання і практичного осмислення складних, але важливих тем. Успішне втілення інклюзії починається з уважного погляду на дитину – і з готовності почути та підтримати її родину.
