У Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти відбувалася конференція «Інклюзія в дошкіллі: виклики і напрями розвитку», в якій взяли участь 60 учасників-представників ЗДО області. На ній обговорили непрості процеси, якими супроводжується залучення дітей з особливими освітніми потребами до закладів дошкільної освіти.
Конференція розпочалася вітальним словом директора КЗ ЛОР «Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Павла Хобзея, який коротко описав розвиток руху за права неповносправних дітей у Львові та побажав учасникам активної та плідної праці у розбудові громадянського суспільства, невід’ємною частиною якого є діти з особливими освітніми потребами.
До участі в панельній дискусії «Чи потрібно педагогам знати діагноз?» були запрошені усі ключові спікери заходу – Галина Кузь, завідувачка Центру підтримки інклюзії КЗ ЛОР ЛОІППО; Ольга Пацута, директорка Сихівського Інклюзивно-ресурсного центру м. Львова; Христина Слободян, директорка Франківського Інклюзивно-ресурсного центру м. Львова; Христина Ткач, психологиня, поведінкова терапевтка, відома блогерка; Юлія Бойко, мама дитини з ООП і методистка КУЗТ Львівського міського Центру соціальних послуг та реабілітації «Джерело».
У дискусії було відзначено, що, попри світову тенденцію до зміни орієнтації з акценту на медичному діагнозі на дослідження і визнання функціональних обмежень дитини, в українському дошкіллі наразі констатуємо ситуацію переходу, а саме: педагоги потребують мати основу, яка дозволила б їм краще бачити та розуміти потреби дитини з ООП. Далеко не завжди спілкування з батьками дозволяє отримати повну інформацію про дитину, що ускладнює можливості адекватно задовольнити її потреби. Водночас зрозуміле прагнення уникнути стигматизації дітей та їхніх родин. Учасники дискусії зійшлися на спільному висновку, що назагал діагноз є дуже мало помічний, коли йдеться про пряму й безпосередню допомогу конкретній дитині. А от вивчення самої дитини, її особливостей, вміння гідно, етично, співчутливо і водночас відверто комунікувати з її батьками та колегами з команди супроводу є дійсно важливими професійними навичками для фахівців інклюзивної освіти.
По закінченні дебатів Галина Кузь, завідувачка Центру підтримки інклюзії КЗ ЛОР ЛОІППО, у своєму виступі торкнулася питання необхідності ранньої допомоги дітям з ООП. Так само, як т.зв. «діти Мауглі» не змогли вписатися в соціум внаслідок значного спізнення вагомих педагогічних зусиль задля їхньої соціалізації, так само дітям з ООП відсутність ранньої підтримки у ЗДО загрожує втратою часу, а значить, можливостей відкоригувати відставання чи принаймні сповільнити його темп. Опанування навичок руху, мови і порядку повинне відбутися своєчасно – а саме, до досягнення дитиною віку 6,5 року, оскільки це крайня межа відповідного сензитивного періоду за М. Монтессорі.
Директорки Інклюзивно-ресурсних центрів Сихівського та Франківського районів м. Львова Ольга Пацута та Христина Слободян представили покрокову інструкцію-презентацію «Організація інклюзивного навчання в ЗДО». Треба завважити, що у впроваджувачів інклюзивних практик докладні роз’яснення нормативно-правової бази практично завжди викликають гарячий інтерес, і це не випадково: надто велика ціна помилки, а іноді зусиль дуже багатьох людей. Саме тому спікеркам довелося відповідати на численні запитання залу, і приємно, що значна частина учасників конференції здобули відповіді, які їм були потрібні.
У своєму виступі Христина Ткач, психологиня, поведінкова терапевтка, відома блогерка – сформулювала фактори успішної інклюзії в дошкіллі дітей з розладами аутистичного спектру. І дала кілька конкретних фахових порад – як визначити готовність дитини відвідувати садочок, які навички варто формувати в садку, яким чином має бути налагоджена робота «команди супроводу», до якої в обов’язковому порядку залучені батьки дитини, вихователь, асистент, відповідні фахівці. Варто відзначити дуже чітке подання інформації спікеркою з ілюструванням тез практичними кейсами.
Юлія Бойко, мама дитини з ООП і методистка КУЗТ Львівського міського Центру соціальних послуг та реабілітації «Джерело», поділилася своїм баченням співпраці між батьками дитини з ООП і педагогами ЗДО. Тривалий час (7 років) пані Юлія сама працювала вихователькою та асистенткою вихователя, і побувала з обох сторін цієї ключової для інклюзії взаємодії. Дуже часто саме в дошкільному закладі вперше стає видимою обмеженість можливостей дитини – у фізичному чи у ментальному розвитку. І батькам необхідний певний час і досвід, щоб прийняти це знання, зрозуміти, що життя тепер піде по-іншому і потрібно шукати шляхи допомоги, змінювати життєві цілі, вчитися здобувати ресурс. Це непроста дорога, батьки змушені пережити всі стадії прийняття горя, втрати і життєвих змін: заперечення; гнів; злість; торг; депресія; визнання; прийняття. Якщо дитина прибуває в ЗДО із висновком ІРЦ, педагоги надіються отримати від батьків підтримку їхніх зусиль і готовність до співпраці. Натомість часто стикаються з униканням, нерозумінням своєї батьківської ролі в команді супроводу або ж навпаки – агресивним просуванням своєї позиції попри реальні можливості налагодження співпраці в інтересах дитини.
Сьогодні успішність залучення дітей з ООП у загальноосвітні дошкільні групи великою мірою залежить від готовності сторін будувати довгострокову комунікативну стратегію, спрямовану на порозуміння і співпрацю. Можливо, у цьому руслі корисно розвивати інститут медіації і мати такого фахівця у кожному інклюзивному ЗДО, або принаймні в ІРЦ, як осередках ресурсної підтримки.
Ігор Корнієнко, завідувач кафедри практичної психології КЗ ЛОР ЛОІППО, у своєму виступі розкрив значення поняття «резильєнтності», і проаналізував фактори, які сумарно її визначають. Вміння гнучко реагувати на виклики середовища, зберігати себе, відновлюватись і давати надію людям навколо – ці навички актуальні як у запровадженні інклюзивних практик,так і в умовах воєнного часу. «Рятуючи інших – рятуєш себе».
Другий день конференції був присвячений здобуттю практичних знань і вмінь, корисних фахівцям у сфері інклюзивної освіти і відбувся у КУЗТ Львівському міському Центрі соціальних послуг та реабілітації «Джерело». Учасники конференції мали змогу побувати на двох тренінгах та екскурсії Центром.
Тренінг з переміщення провела реабілітологиня Центру, керівниця Відділення фізичної реабілітації, Анастасія Добриніна. Фізична доступність була і залишається важливим показником інклюзивності середовища. Роль асистентів дитини у її можливості вільно пересуватися середовищем і мати всі можливості для його опрацювання надзвичайно важлива. Якщо дитина обмежена у спроможності вільно рухатись (а це можуть бути функціональні обмеження зору, слуху, опорно-рухового апарату, сенсорні перешкоди тощо), коректне пересування може допомогти їй як почувати себе стабільно і в безпеці, так і підвищує емоційний комфорт, а значить покращує здатність до навчання. Практична частина тренінгу містила вправи, які дали учасникам можливість хоча б частково відчути ті відчуття, які виникають у дітей з тими чи іншими ООП при потребі пересування. Це був новий досвід, ділення яким дозволило по-іншому глянути на роботу асистента дитини і відкрило нові грані в розумінні дітей з ООП.
Наступний тренінг з поведінкового керівництва провела психотерапевтка, поведінкова терапевтка Центру Тетяна Дудіна. Фахівчиня розповіла про особливості поведінкових проявів у дітей з аутизмом, іншими ментальними розладами, синдромом дефіциту уваги і гіперактивності. Підхід, базований на частих позитивних підкріпленнях, у якому з чіткою періодичністю вимірюється і підраховується частотність негативної поведінки на початку і наприкінці конкретного втручання; аналізуються сприятливі та шкідливі фактори навколишнього середовища; береться до уваги рівень та інтенсивність соціальних зв’язків; чимала увага приділяється ресурсам – може реально змінити поведінкові патерни дітей з ООП й істотно покращити їхнє соціальне функціонування. Розкладені на покрокові стадії конкретні випадки успішних змін у поведінці, відповіді на запитання учасників з поясненням «внутрішньої механіки» поведінкового втручання викликали найбільший інтерес присутніх на цьому тренінгу.
Наостанок учасник конференції мали змогу ознайомитися з історією становлення Центру «Джерело», який з невеличкої благодійної організації перетворився на потужний Центр надання соціальних послуг та реабілітації з державним фінансуванням та місією відстоювати в суспільстві права людей з особливими потребами.
На підсумковій зустрічі було створено (зокрема у соцмережах) постійну групу «Ресурсні зустрічі. Інклюзія» з думкою про підтримку постійної комунікації в цілях обміну корисною інформацією, ресурсами та можливістю періодичних зустрічей онлайн (для проведення тренінгів, тематичних обговорень, візитів фахівців тощо).
Висновок: періодичні зустрічі фахівцям інклюзивної освіти в дошкіллі є дуже потрібні. Це підтримка постійних людських зусиль, можливість знайти додаткові ресурси, обмінятися цінним досвідом, здобути лайфхаки для підвищення якості роботи. Тож із нетерпінням очікуємо наступної зустрічі на такому ж форумі восени.
Організатори конференції та автори статті: викладачі кафедри педагогіки
КЗ ЛОР ЛОІППО Наталія Тодчук та Оксана Максимів.
