30 вересня 2026 року у Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти відбувся круглий стіл «Інтелектуальний код України: Франко та Грушевський», який став майданчиком для фахового діалогу та переосмислення ролі двох видатних діячів у становленні української культури, науки та суспільно-політичної думки.
Захід підготували та провели працівники кафедри суспільствознавчої освіти ЛОІППО — Світлана Баханова, методистка, кандидатка історичних наук, доцентка, та Костянтин Баханов, професор, доктор педагогічних наук.
Гостями круглого столу стали відомі дослідники — Ігор Гирич, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, шеф-редактор журналу «Пам’ятки України», та Віталій Тельвак, доктор історичних наук, професор Дрогобицького державного університету імені Івана Франка.
Учасники заходу звернулися не лише до добре відомих сторінок життя та діяльності Івана Франка й Михайла Грушевського, а й до малодосліджених аспектів їхньої співпраці, суперечностей, особистих взаємин та впливу на формування української національної ідентичності.
Окрему увагу приділили спільній інтелектуальній та громадській праці двох діячів. Їхня співпраця дала вагомі результати для розвитку української науки й культури: вони були залучені до спільних видавничих проєктів, працювали над розвитком української історичної та суспільно-політичної думки, відстоювали право українців на власну мову та культуру.
До фахового обговорення також долучилися Ірина Костюк, викладачка кафедри суспільствознавчої освіти, та Ірина Васильків, старша викладачка кафедри суспільствознавчої освіти.
Круглий стіл став простором для обміну знаннями, науковими поглядами та досвідом осмислення спадщини двох постатей, які суттєво вплинули на формування української інтелектуальної традиції.
Взаємини Михайла Грушевського та Івана Франка нагадують, що партнерство не завжди означає повну згоду. Навіть видатні особистості могли дискутувати щодо методів і підходів, водночас залишаючись союзниками у прагненні до спільної мети — розвитку української науки, культури та національного життя.
Вони не завжди були однодумцями, але залишалися співтворцями українського майбутнього.
