15 травня 2026 року відбувся ІІІ міжінституціональний науковий семінар «Музей – психологія – людина в експозиційному просторі» із циклу «Інтерпретація у системі музейно-педагогічної діяльності», організований Лабораторією музейної педагогіки Львівського національного університету імені Івана Франка.
Метою семінару стало обговорення теоретичних і практичних аспектів музейної інтерпретації в контексті сучасних психологічних і педагогічних підходів. У центрі уваги учасників були психологічні аспекти музейної комунікації, мистецтва в музейному просторі, наративу й творчості, вивчення персоналій в експозиціях, а також особливості роботи з різновіковою музейною аудиторією.
Науковий захід відбувся за підтримки факультету педагогічної освіти (кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи), історичного та філософського факультетів Львівського національного університету імені Івана Франка, ВСП «Педагогічний фаховий коледж Львівського національного університету імені Івана Франка» та Науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Із вітальними словами до учасників звернулися Віктор Гуменний, кандидат історичних наук, заступник декана історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, та Ольга Біляковська, доктор педагогічних наук, професор, завідувачка кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Львівського національного університету імені Івана Франка.
До роботи семінару долучилася Ірина Суховерська, завідувачка кабінету інформаційно-комунікаційної діяльності, доцентка кафедри суспільствознавчої освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидатка історичних наук. Вона представила доповідь «Емоційний та когнітивний виміри сприйняття музейної виставки: що насправді “бачать” учні в експозиційному просторі».
У своєму виступі доповідачка розкрила особливості двох взаємопов’язаних вимірів сприйняття музейної експозиції школярами – емоційного (афективного) та когнітивного. На основі сучасних концепцій музейної педагогіки й результатів педагогічних спостережень, здійснених у шкільній практиці, було проаналізовано розрив між тим, що учні відчувають, і тим, що вони розуміють під час знайомства з музейною виставкою. Особливу увагу приділено чинникам, які сприяють формуванню глибокої інтерпретації експозиції, а також педагогічним стратегіям, що допомагають подолати поверхневе сприйняття музейного простору. Представлений матеріал поєднав академічний аналіз із практичним досвідом організації освітньої діяльності в музеї.
Учасники семінару також заслухали доповіді провідних науковців і практиків. Олексій Караманов, доктор педагогічних наук, професор кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи, завідувач Лабораторії музейної педагогіки Львівського національного університету імені Івана Франка, представив доповідь «Музейна психологія у глобальних освітніх вимірах». Божена Садова, практичний психолог Психологічної служби Львівського національного університету імені Івана Франка, виступила з доповіддю «Виставка не(помітних): психологічні обриси мистецтва у музеї». Борис Кузьмінов, доктор медичних наук, професор, директор Науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, презентував дослідження «Меморіальний музей Генріха Мосінга: психологічні обриси». Галина П’ятакова, доктор педагогічних наук, професор кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи, розкрила тему «Музей – психологія – біографія в експозиційному просторі», а Юрій Гудима, кандидат історичних наук, завідувач музею історії Львівського національного університету імені Івана Франка, ознайомив учасників з особливостями музейної виставки та її інтерпретаційним потенціалом.
Семінар став важливим майданчиком для міждисциплінарного діалогу, об’єднавши педагогів, психологів, істориків, музейників і науковців навколо актуальних проблем осмислення музейного простору як середовища навчання, емоційного досвіду та формування особистості. Обговорені ідеї та практики засвідчили, що сучасний музей дедалі більше утверджується як важливий освітній простір, у якому поєднуються пізнання, переживання та інтерпретація культурної спадщини.
